Як зміниться в країні система управління відходами та як це може підкріпити прагнення України до набуття членства в ЄС. Євроінтеграційна реформа у сфері відходів була тривалий час заблокована, а сміттєва криза наростає. Проте вже незабаром усе може змінитися. Матеріал «Економічна правда».

Верховна Рада ухвалила законопроєкт 2207-1д “Про управління відходами”, який запроваджує передові підходи в цій сфері. Документ майже півтора року був на доопрацюванні після першого читання, не маючи повної підтримки зали.

Зараз, коли реформа отримала друге дихання, є можливість підкріпити прагнення до набуття членства в ЄС конкретними діями та системними змінами в країні.

Україна мала ухвалити закони та інші нормативно-правові акти, необхідні для дотримання вимог рамкової директиви 2008/98/ЄС про відходи, до 1 вересня 2020 року – протягом трьох років з дати набуття чинності угодою про асоціацію з ЄС.

Мало бути запроваджене повне покриття витрат на управління відходами за принципом “забруднювач платить”. Також повинен був запрацювати механізм розширеної відповідальності виробника. Крім того, мав бути створений публічний електронний реєстр підприємств, які збирають і транспортують відходи.

Реформа нарешті вийшла на фінішну пряму. У чому вона полягатиме?

Проблема з відходами в цифрах і деталях

До війни загальний обсяг накопичених в Україні промислових та побутових відходів оцінювалася 15,6 млрд тонн. Цього достатньо, щоб вкрити метровим шаром сміття територію Івано-Франківської області. Загальна площа сміттєзвалищ в Україні перевищує 9 тис га, що дорівнює площі Хмельницького.

Ситуація з утворенням та накопиченням відходів була критичною ще до повномасштабного вторгнення РФ, а тепер стала катастрофічною. На звільнених територіях утворилися мільйони тонн відходів від руйнування будівель та об’єктів інфраструктури, тисяч знищених та пошкоджених авто.

На сході та півдні, де тривають бойові дії, масштаби руйнувань та утворення відходів неможливо оцінити повною мірою, але вони будуть ще більшими.

Навіть там, де немає бойових дій, у кожному другому селі і на околицях міст, стихійні сміттєзвалища отруюють повітря та воду, а річки Карпат переповнені пластиковим сміттям, яке потрапляє до Румунії, Угорщини та Молдови.

Гниття побутових відходів є третім за обсягом джерелом викидів метану в атмосферу – парникового газу, що у 86 разів потужніший за СО2. Викиди метану в Україні від сміттєзвалищ протягом 2016-2021 років зростали, ставлячи під сумнів задекларовану урядом відданість цілям Паризької кліматичної угоди.

За даними, які Україна подає в ООН, у 2019 році на звалища припадало 15,4% національних викидів метану – більше, ніж від сільського господарства (13,7%).

Стихійні звалища – проблема світу

Боротьба з викидами метану надзвичайно важлива для досягнення кліматичних цілей до 2030 року, це першочергове завдання для обмеження глобального потепління на рівні нижче 2 градусів Цельсія згідно з Паризькою угодою.

У 2021 році Україна долучилася до заснованої ЄС та США ініціативи Glоbаl Меthаnе Рledge, яка ставить за мету скорочення глобальних викидів метану до 2030 року на 30% або більше від рівня 2020 року для зменшення рівня глобального потепління щонайменше на 0,2°C до 2050 року.

Метан – не лише потужний парниковий газ, а й локальний забруднювач. Він утворює вторинний приземний озон, що спричиняє розвиток астми та сприяє утворенню смогу. Улітку викиди метану можуть самозайматися. У 2016 році на звалищі під Львовом така пожежа забрала життя двох рятувальників.

Якщо метанова проблема із сміттєзвалищами не почне вирішуватися в процесі відбудови, Україні буде важко вести діалог з Євросоюзом про співпрацю в рамках “зеленого” курсу та залучення інвестицій у декарбонізацію економіки.

Вихід із сміттєвої кризи: рекомендації ЮНЕП

Експерти програми ООН із захисту довкілля (ЮНЕП) на основі світового досвіду рекомендують сім основних технологій для нової національної системи управління відходами:

– збирання метану на полігонах і звалищах з виробництвом енергії;

– закриття та рекультивація старих звалищ з уловлюванням або біологічним розкладанням метану;

– відсортовування ресурсоцінних компонентів побутових відходів з подальшим обробленням залишкових відходів за допомогою інших технологій;

– механіко-біологічне оброблення – відділення органічної фракції для виробництва біогазу;

– відділення твердої фракції для виробництва альтернативного палива для цементної промисловості;

– переробка осаду стічних вод на біогаз;

– компостування харчових та садово-паркових відходів.

“Кожна з цих технологій має капітальні та операційні витрати, тому всі вони потребують тих чи інших інвестицій. Відповідно, щоб у них хтось інвестував, потрібні механізми повернення коштів.

Зокрема, це плата за збирання та переробку відходів комерційного сектору, економічно обґрунтовані тарифи для населення, податки та збори в рамках розширеної відповідальності виробника.

Усі ці механізми можуть використовуватися в різних комбінаціях залежно від структури проєкту”, – каже член правління Біоенергетичної асоціації України, експерт ЮНЕП Юрій Матвєєв.

Досвід США із скорочення викидів метану

Технології управління відходами, рекомендовані ЮНЕП як екологічно дружні, вельми поширені в ЄС, але не в США.

У багатьох штатах тарифи на поводження з відходами для населення і податки для виробників упаковки, які мають потужне лобі в Конгерсі, надто низькі, тому містам часто не вистачає доходів для ефективного поводження з відходами.

Полігони твердих побутових відходів поширені в США, там їх близько 2,6 тис.

Переважно це великі облаштовані ділянки, які мають інженерне оснащення і системи уловлювання та утилізації метану. Там, де їх немає, вживаються інші заходи для скорочення викидів метану, зокрема, укриття полігонів шаром ґрунту.

Стан повітря та ґрунтових вод навколо цих полігонів моніторить Агентство із захисту довкілля США (EPA).

У 2021 році в США збирали та корисно утилізували звалищний газ оператори 497 полігонів ТПВ. За оцінками EPA, додаткові 483 полігони меншого розміру економічно ефективно перетворили б звалищний газ на енергетичний ресурс.

Досвід США показує, що на великих полігонах біогаз можна збирати протягом 15-30 років після їх закриття.

Ресурс можна використовувати для виробництва електроенергії і тепла, спалюючи його в когенераційній установці, закачувати його в газопроводи або заправляти ним автотранспорт.

З тих полігонів у США, що корисно утилізують звалищний газ, 71 його очищує та доводить до стандартів природного газу, ще 97 виробляють очищений метан з аграрних відходів. Кількість таких проєктів за пʼять років зросла втричі.

Європейський підхід

За європейським підходом, першим заходом в ієрархії управління відходами є запобігання утворенню змішаних відходів, які важко переробляти та утилізовувати.

Саме такими є українські “тверді побутові відходи”, де органіка змішана з пластиком, упаковкою, металом, склом та деревиною.

Коли вони потрапляють на звалище і починають гнити, виділяється багато метану та інших речовин, а також високотоксична рідина – фільтрат.

Якщо органічні рештки та сухі відходи збирати окремо, стає можливим ефективне та екологічно безпечне управління відходами на локальному рівні.

Мова йде про компостування – просту й ефективну технологію переробки органічних відходів за допомогою бактерій. Загальний рівень організованого компостування муніципальних відходів в Україні надзвичайно низький – менше 0,1%.

Хоча технологія не потребує значних інвестицій, її використовують лише кілька комунальних підприємств, зокрема у Львові та Києві, а також деякі школи та дитсадки за сприяння громадських ініціатив.

Виробництво компосту – прибутковий бізнес, якщо він впроваджується в моделі державно-приватного партнерства. Для цього місцеві плани з управління відходами мають передбачати правильне розташування об’єктів компостування.

Компост можна використовувати для підживлення зелених насаджень у містах і відновлення деградованих земель.

Застосування компосту на сільськогосподарських угіддях підвищує родючість ґрунтів і збільшує прибутки виробників. Воно також дозволяє зменшити застосування хімічних добрив та обмежити їх шкідливий вплив на ґрунт і воду.

Угода про асоціацію з ЄС передбачає, що через шість років з дня набуття нею чинності, до 1 вересня 2023 року, Україна має почати реалізовувати національну стратегію для зменшення обсягів захоронення біорозкладних відходів.

Ухвалення рамкового законопроєкту про управління відходами може прискорити розробку такої стратегії.

Вона має визначити цільові показники та заходи для їх досягнення, зокрема роздільне збирання, компостування, вироблення біогазу та відновлення матеріалів або енергії з відходів.

Погляд у майбутнє: поняття “сміття” як часоблуд

Вирішення сміттєвої проблеми в Україні залежить від політичної волі та готовності впроваджувати європейські реформи.

Реалізація реформи вимагатиме отримання звалищами тимчасових дозволів на захоронення відходів з базовими екологічними вимогами. Дозволи видаватимуться на чіткий строк, після вичерпання якого обʼєкти мають закриватися.

Полігони мають будуватися за стандартами ЄС. Також потрібна стратегія зменшення обсягів захоронення біорозкладних відходів, яка б стимулювала впровадження компостування і технологій механіко-біологічної обробки відходів.

Оскільки змішані відходи можуть розкладатися з вивільненням метану протягом кількох десятиліть, за найбільш оптимістичного сценарію проходження реформи збирати метан на полігонах в Україні доведеться тривалий час.

Розбудовуючи системи управління відходами, країна повинна рухатися шляхом держав ЄС, які ставлять за мету перехід до “кругової економіки” та активно працюють над тим, щоб перевести поняття “сміття” в розряд історичних анахронізмів.