Понад два роки в російському полоні провів старший лейтенант, морський піхотинець Іван Ярощук з Чуднова. У так званій “ДНР” у Донецьку його засуджено до позбавлення волі на 22 роки. Утім 18 жовтня 2024 року його та ще 94 українських військовослужбовця повернули у 58-му обміні. Історію повернення опубліковано у Журналі Житомира.

Нині Іван перебуває на реабілітації, втім 20 жовтня зміг зустрітися з дружиною Юлією та чотирирічною донькою Софією, яких не бачив з листопада 2021 року. 

“Ми зустрілись буквально на 15-20 хвилин. Привезли йому необхідні речі, про які Іван просив. Він одразу підбіг до Софії, схопив її на руки. Вона, в принципі, розуміла, що це тато, що він реальний і ось він є, але перші декілька хвилин просилась до мене. Втім, ми налаштували її, і за декілька хвилин вони вже сміялись, грались, Іван підкидав її”, – розповіла Юлія Ярощук.

Софійка пізнавала тата навіть на фото і відео з полону

Юлія Ярощук готувалась до цієї зустрічі сама і готувала маленьку Софійку. Дівчина пройшла психологічну підготовку з поводження зі звільненими з полону, а доньці постійно показувала фото тата та розповідала про нього і про те, що в будь-який момент він може повернутися. Софійка пізнавала тата навіть на фото чи відео, які публікували росіяни.

“Вона знала, що тато в полоні. Я пояснювала їй це в такому доступному для дітей форматі, що, наприклад, є хороші люди і є погані люди. І ці погані люди забрали у тата твого телефон, забрали його, закрили в кімнаті і не відпускають. І він не може прийти до тебе. Вона прекрасно це розуміла. Навіть коли була менша, їй було два роки, то казала, що треба забрати у дідуся ціпок і піти набити тих поганих дядьків, щоб вони відпустили тата. Потім ми вже більш по-дорослому говорили. Я розповідала їй, що є військові, які обороняють нас. Є хлопці, які, отримують поранення, втрачають кінцівки. Є хлопці, які на жаль, гинуть. Вона про все це знає”, – розповідає Юлія Ярощук.

До звільнення з полону Іван Ярощук бачив доньку, коли їй був рік і чотири місяці. Коли Юлія дізналась, що чоловіка обміняли і розповіла про це Софійці, та попросила зателефонувати йому по відеозв’язку, аби переконатися, що це точно той “гарненький тато, що й на фотографіях”. І лише після того погодилась на зустріч. 

Юлія та Іван познайомились у 2013 році. Більше року були друзями, а потім почали зустрічатися. У січні 2020 року пара одружилась.  

“Він така людина, енергійна, емоційна. Дуже любить дітей і гратися з ними. Удома з рідними і близькими багато жартує і сміється. А коли працює – зовсім інший, більш строгий, серйозний“, – говорить Юлія. 

Іван завжди хотів бути військовим. Спочатку мріяв стати льотчиком, але не зміг – за станом здоров’я. Тому після закінчення школи вступив до Академії сухопутних військ у Львові і після закінчення навчання підписав контракт з 36-ю бригадою морської піхоти. У 2018 році його відправили на першу ротацію в Донецьку область. 

“Навіть якщо я не виживу, врятуй хоча би малу”

22 листопада 2021 року він Іван вчергове поїхав на Донеччину – в Мангуш. Перебував там, коли почалося вторгнення росіян. Зранку 24 лютого надіслав смс дружині: “Терміново виїжджай з Житомира”.

Юлія з донькою виїхали – спочатку в село. Чоловік просив їхати на захід України, писав: “Навіть якщо я не виживу, врятуй хоча би малу”. Тож Юлія з Софійкою, своєю сестрою та її дітьми виїхала в Чехію. Там провела три місяці, і там же дізналась про те, що Іван у полоні. 

“Мені було важко переживати всі ці події за кордоном. Стрес, зв’язку нормального не було, тому  в кінці травня 2022 року ми вирішили повернутись в Україну”, – пригадує Юлія. 

Останню перед полоном смс від Івана Юлія отримала 12 квітня 2022 року. Тоді Іван був у Маріуполі. Коли чоловік перестав виходити на зв’язок, дівчина шукала як його самотужки, так і зверталась до Координаційного штабу, Уповноваженого Верховної ради з прав людини та до Міжнародного комітету Червоного хреста. Разом із родичами інших українських військовослужбовців, які потрапили в полон, вони створили спільноту, де підтримували один одного та допомагали в пошуках.  

“Я моніторила російські телеграм-канали. Це було розглядання кожної частинки тіла, кожного мертвого хлопця. Я хоча й була впевнена, що Іван живий, але все одно мені треба було переконатися, що на фото серед загиблих його немає. Я дивилася, плакала, дивилася. Далі знов плакала, дивилася і так по колу. А потім на початку травня я знайшла відео з його допиту”, – розповіла дівчина. 

“Передайте, що ми його любимо і чекаємо”

Два роки Юлія та Іван не мали зв’язку, потім трохи обмінювались листами. Про те, що Івана судитимуть в “ДНР”, дівчина дізналась випадково. 

“Я почала шукати контакти його адвоката. Знайшла і написала йому. А він просто запитав про те, що я хочу йому передати. Кажу, передайте, що ми його любимо, чекаємо. І все. Я розуміла, що від цього адвоката не варто більше нічого очікувати. Івана засудили. На 22 роки”, – розповідає Юлія Ярощук. 

Втім, Іван Ярощук все ж повернувся в Україну. На першому місці у родини зараз реабілітація чоловіка, налагодження контакту між ним і донькою. Інших планів поки не будують.

“А які можуть бути плани? Головне, щоб всі здорові були, чесно. І головне, щоб ті, хто зараз в полоні, поверталися”, – говорить Юлія Ярощук. 

Раніше писали, що під час обміну полоненими 18 жовтня з російського полону звільнили захисника Маріуполя Івана Ярощука з Чуднова.