Як порнографія регулюється зараз, що депутати пропонують змінити в законодавстві та що країна може отримати від декриміналізації “дорослого” контенту? Про це пише ЕП. 

Що відбувається?

У Верховній Раді планують зареєструвати законопроєкт, який легалізує порнографічний контент. Наразі зберігання чи поширення “делікатних” фото та відео, навіть особистих, може вважатися кримінальним злочином.

Тема порнографії вважається однією з найбільш табуйованих в українському суспільстві. Попри це тисячі українців заробляють на виготовленні порно, а деякі навіть збирають за допомогою такого контенту донати на ЗСУ.

Що пропонують депутати та яким може бути потенційний економічний ефект від легалізації порнографічного контенту?

Як порнографія регулюється зараз?

Наразі виготовлення та розповсюдження порно є злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність. У Кримінальному кодексі є чотири статті, які стосуються порнографії.

Стаття 301 “Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів”.

Стаття 301-1 “Одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження”.

Стаття 301-2 “Проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи”.

Стаття 302 “Створення або утримання місць розпусти і звідництво”. Під неї може підпадати, наприклад, діяльність вебкам-студій.

Наприклад, за статтею 301 Кримінального кодексу можуть покарати навіть за зберігання на особистому телефоні власних оголених фото. Це може трактуватися як кримінальне правопорушення з усіма відповідними наслідками.

“Головне питання у формулюванні “з метою розповсюдження”. “Кинути” фото подрузі, дружині, другу – уже розповсюдження. Та і “з метою” можна трактувати широко. Навіть факту розповсюдження не треба”, – зазначає керівник сектору “ІТ та телеком” Офісу ефективного регулювання BRDO Ігор Самоходський.

Проблема застосування 301-ї статті Кримінального кодексу полягає ще й у тому, що в законодавстві нема визначення поняття “порнографія”. Воно було в законі “Про захист суспільної моралі”, який утратив чинність 31 березня 2023 року.

Відповідно до цього закону, порнографією є “вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти”.

Проте навіть це визначення залишає широкі межі трактування того, що можна вважати порно, а що – ні. Адже закон не пояснює, що таке “антиетичні сцени”, “сексуальні збочення”, “моральні критерії” або “негідні інстинкти”.

Яке покарання за порнографію?

Відповідальність за статтею 301, тобто виготовлення та обіг недитячого порно, передбачає штрафи, обмеження або позбавлення волі. За виготовлення чи поширення порнографічних зображень можна отримати штраф до 68 тис грн або сісти до в’язниці на строк до трьох років.

Виготовлення, поширення порнографічного відео або поширення порнографічних матеріалів серед неповнолітніх передбачає відповідальність у вигляді штрафу на суму до 85 тис грн або позбавлення волі на строк до пʼяти років.

Стаття 301-1, тобто одержання доступу до дитячої порнографії, передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

За ввезення та поширення дитячої порнографії можна сісти у вʼязницю на 7-10 років. Виготовлення, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітніх до участі у його створенні карається позбавленням волі на 8-12 років.

Проведення видовищного сексуального заходу за участю неповнолітніх, стаття 301-2, карається увʼязненням на пʼять-сім років, його відвідування – на три-шість років, втягування неповнолітніх до участі в ньому – на сім-десять років.

За діяльність “місць розпусти та звідництва” відповідно до статті 302 передбачені штраф у розмірі до 34 тис грн або позбавлення волі до пʼяти років.

Що держава вважає злочинами в контексті поширення порнографії?

“Злодіяння”, на які поширюється дія статті 301, мають широкий простір для трактування правоохоронцями та судами. За цією статтею можуть засудити навіть людину, яка просто пересилає особисті відео чи фото в месенджерах.

Таких випадків чимало. У липні Новосанжарський суд на Полтавщині визнав винною дівчину, яка переслала два “делікатні” відео своєму хлопцю.

Суд постановив, що такі дії суперечать “основним засадам суспільної моралі, системі етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість” та оштрафував на 34 тис грн.

Інший випадок стосується чоловіка, який опублікував на сайті секс-знайомств фото та відео, які “у вульгарно-натуралістичній, цинічній та непристойній формі фіксували його оголені статеві органи в наближеному ракурсі”. Судово-мистецтвознавча експертиза встановила, що це порнографія.

Сумський районний суд засудив чоловіка на три роки позбавлення волі (з річним іспитовим строком) та позбавив права обіймати посади, повʼязані з ІТ-сектором.

Камиш-Каширський районний суд Волинської області визнав винним чоловіка за надсилання через Viber та месенджер Facebook дев’яти “зображень порнографічного характеру із змістом, який суперечить суспільним традиціям інтимного спілкування, які здатні шляхом одіозної сексуальної інформації призвести до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини”.

За статтею 301 Кримінального кодексу в Україні щороку відкривають сотні проваджень. Більшість з них стосуються описаних вище випадків.

Десятки справ відкривають за статтею 302. Найчастіше такі справи стосуються організації сексу (наприклад, у сауні) або ж діяльності вебкам-студій. Зазвичай обвинувачені йдуть на угоду із слідством і визнають свою провину.

Що пропонують зробити депутати?

Законопроєкт про декриміналізацію порнографії вносить зміни до 301-ї та 302-ї статей Кримінального кодексу. При цьому, як наголошують автори, відповідальність за статтями 301-1 та 301-2, тобто за створення чи поширення порнографічного контенту за участю неповнолітніх, залишиться без змін.

Зокрема, статтю 301 пропонують перейменувати на “Незаконний обіг порнографії та примушення до її створення”. Каратимуть за такі злочини.

За поширення порнографії без згоди особи, яка в ній зображена, пропонується передбачити штраф 17-51 тис грн, арешт до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років. За збут порнографії неповнолітнім, а також примус до створення порно – штраф 85-170 тис грн або позбавлення волі на три-сім років.

Крім того, автори проєкту пропонують запровадити поняття “екстремальна порнографія”, тобто зображення насильницьких дій, статевих актів з тваринами або тілом померлої людини. За виготовлення та поширення таких матеріалів пропонують карати штрафами в розмірі 51-85 тис грн, обмеженням волі на строк три-пʼять років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Також у цій статті автори визначають поняття “порнографія”. Це матеріали, що зображають особу “в реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі або задіяну в реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці або будь-яке зображення статевих органів в сексуальних цілях”.

Статтю 302 автори пропонують вилучити з Кримінального кодексу. “За статтею 302 під ризик притягнення до кримінальної відповідальності можуть підпадати дії, не пов’язані з торгівлею людьми (наприклад, добровільна сексуальна взаємодія дорослих, вечірки сексуальною характеру, найм номеру в готелі)”, – пишуть вони.

Автори також наголошують, що попри скасування цієї статті в Кримінальному кодексі збережеться відповідальність за створення та утримання будинків розпусти, які пов’язані з торгівлею людьми, сутенерством чи втягненням в проституцію. Ці дії караються статтями 149 та 303 відповідно.

Хто автори ініціативи?

Автором законопроєкту про декриміналізацію порнографії став народний депутат від фракції “Голос” Ярослав Железняк. Своє рішення щодо легалізації виробництва та поширення “дорослого” контенту він пояснює тим, що порнографія не просто стала буденним явищем для більшості українців, а й перетворилася на інструмент фінансування Збройних сил України.

“Наш бюджет отримує мільйони гривень від платформ з “дорослим” контентом, а через Onlyfans збирають донати на ЗСУ. Якщо ми вважаємо порно злочином, то ми або самі стаємо злочинцями, або в нас шизофренія”, – повідомив він.

Ініціатива декриміналізувати порнографію з’явилася раніше. У жовтні 2022 року Офіс ефективного регулювання BRDO закликав скасувати кримінальну відповідальність за “дорослий” порноконтент. “Основою криміналізації будь-якого діяння є його суспільна небезпека. Дії, що не призводять до порушення прав інших осіб, не повинні бути кримінально карними”, – пояснювали там.

Під заявою BRDO підписалася 91 громадська організація та фізична особа, зокрема Інститут законодавчих ідей, Центр економічної стратегії, Фундація DEJURE, ГО “Українські студенти за майбутнє”, ГО “КиївПрайд”. BRDO розробив текст законопроєкту, який з деякими змінами планують вносити в парламент.

Влітку 2022 року петиція із закликом легалізувати еротику та порнографію на території України набрала необхідні 25 тис підписів на сайті Офісу президента.

Як українці дивляться порно?

Попри кримінальне переслідування та численні випадки засудження за поширення порнографічного контенту, Україна є частиною глобального порноринку – і на боці попиту, і на боці пропозиції.

У 2022 році Україна була 15-ю у світі за обсягом спожитого порнотрафіку на одному з найбільших порносайтів Pornhub. Попри велику війну та окупацію частини території Україна за рік опустилася лише на дві позиції.

У середньому українські користувачі проводять на Pornhub 9 хв 57 сек. 50% з них – люди віком 18-34 роки, 23% – 35-44 роки, 27% – понад 44 роки. 41% усіх українських відвідувачів цього сайту у 2022 році були жінками.

Крім того, українці є активними користувачами Onlyfans. Платформа OnlyFans бере з користувачів плату за доступ до контенту авторів і набула популярності завдяки розвагам для дорослих та еротичному контенту. Передплатник творця контенту може переглядати його контент в обмін на щомісячний членський внесок: 80% зборів ідуть творцеві контенту, 20% – платформі.

Про популярність Onlyfans серед українців свідчить те, що за перші пів року компанія переказала до українського бюджету 34 млн грн ПДВ.

Чи знімають українці порно?

Крім споживання порно, українці активно його створюють. Ба більше, вони навчилися конвертувати контент для дорослих на підтримку Збройних сил.

8 березня 2022 року дві користувачки платформи Onlyfans заснували рух “Теронліфанс”. Учасниці та учасники руху обмінюють пожертви, здійснені на рахунки однієї з благодійних організацій, на інтимні фотографії. На початку серпня таким чином вдалося зібрати близько 31,48 млн грн.

ЕП звернулася до Onlyfans з проханням надати статистику щодо кількості користувачів з України та обсягів їхніх заробітків. Однак платформа відмовилася надавати таку інформацію, зазначивши, що “не розділяє творців контенту на категорії, зокрема за їхнім місцем перебування”.

За приблизними підрахунками, платформою Onlyfans користуються 500 млн людей у світі, з яких 2,1 млн – творці контенту. У середньому кожен контент-мейкер має по 21 підписнику і заробляє по 180 дол на місяць. Водночас понад 300 творців контенту на платформі отримують за рік понад 1 млн дол.

Скільки творців контенту на Onlyfans з України і скільки вони заробляють, невідомо. За оцінками представників ринку, йдеться про сотні тисяч людей.

Регіональний менеджер вебкам-платформи CAM4 у Східній Європі Гі Де Смет вважає, що порнографічний контент на Onlyfans можуть розміщувати понад 200 тис українок та українців. Якщо припустити, що кожен з них заробляє по 180 дол, то обсяг цього ринку може сягати 15,8 млрд грн на рік.

Onlyfans є відносно новою платформою, проте її поява встигла призвести до зростання кримінальних справ за виготовлення порно, стверджують юристи.

“З появою та розвитком соціальної мережі Onlyfans значно збільшилася кількість судових справ щодо встановлення вини підозрюваних осіб у виготовленні та розповсюдженні через цю мережу порнографічних зображень.

Наприклад, у травні суд у Кременчуці визнав винуватим подружжя та призначив йому три роки позбавлення волі без права обіймати певні посади. Правда, суд звільнив обвинувачених від відбування покарання, призначивши рік іспитового строку”, – зазначила адвокат юридичної фірми Gracers Лариса Величко.

Виробництво та поширення порнографії через більш традиційні інтернет-канали, наприклад порносайти, в Україні розвинене слабо. Як правило, професійні порноактори з України їдуть працювати в студії, розташовані за кордоном, де законодавство щодо обігу такого контенту не таке суворе.

Як працює вебкам-бізнес в Україні?

Вебкам-бізнес доволі популярний в Україні і також перебуває поза законом. На відміну від роботи за допомогою Onlyfans, на вебкам-платформах творці контенту спілкуються чи влаштовують шоу для своїх глядачів у прямому ефірі.

Аби займатися трансляцією через відповідні платформи, можна зареєструвати аккаунт самостійно, а можна скористатися послугами студій. Останні допомагають творцям контенту з місцем, обладнанням та одягом.

Інколи вони проводять тренінги для новачків. За свої послуги творці контенту платять комісію – 50-70% від заробленого. Студії, з яких здійснюються еротичні та порнографічні трансляції, часто стають жертвами “нальотів” правоохоронців. Зазвичай “маски-шоу” закінчуються пропозиціями “мирно вирішити проблему”.

“Ціна питання коливається від 10 тисяч доларів у містечках до 50 тисяч доларів у містах. Іноді правоохоронці пропонують “абонемент” за 1-3 тисячі доларів на місяць, аби студія потрапила в список “дайте їм спокій”, – каже Гі Де Смет.

Іноді проблем з правоохоронцями вдається уникнути. Оскільки контент транслюється, а не записується і не зберігається, він не підпадає під визначення 301 статті ККУ. У судовому реєстрі можна знайти кейси, коли суд виправдовував вебкам-моделей і навіть присуджував їм компенсації за моральні збитки.

Гі Де Смет говорить, що лише через CAM4 в Україні працюють близько 600 вебкам-студій, а загальна кількість моделей сягає 25 тис. Реальна кількість вебкам-моделей може бути більшою, бо не всі з них працюють через цей сайт.

Вебкам-модель заробляє 2-3 тис дол на місяць. Якщо вона працює через студію, то віддає їй половину суми. Обсяг цього ринку може сягати 22 млрд грн на рік.

Чи заборонена порнографія у світі?

Українські суди у вироках щодо виготовлення чи поширення порнографії часто посилаються на Міжнародну конвенцію про запобігання обороту порнографічних видань і торгівлі ними. У вересні цьому документу виповнюються 100 років.

Відповідно до тексту цього договору, який пропонувала Ліга націй, країни-підписанти погоджувалися запроваджувати кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, поширення, публічне виставлення, ввезення, вивезення, торгівлю, прокат чи рекламування порнографії.

Одним з підписантів конвенції був Радянський Союз. Водночас України серед 56 країн-учасників конвенції немає. З 1923 року ставлення до порнографії у світі змінилося, а деякі підписанти конвенції про запобігання поширенню порнографії вийшли з неї. Зокрема, це зробили Нідерланди та Німеччина.

“У більшості країн ЄС (Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Кіпр, Мальта, Норвегія, Польща, Нідерланди, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія) порнографія легалізована. Там дозволені публікація, придбання цифрового чи іншого порнографічного контенту, але з віковими обмеженнями, зазвичай до 18 років, та забороною дитячої порнографії”, – відзначає Величко.

У мусульманських країнах та державах Африки порнографія заборонена.

Наскільки велика світова порноіндустрія?

Попри заборону порнографії у значній кількості країн, світова порноіндустрія є однією з найбільш динамічних галузей з мільярдними оборотами. У 2022 році обсяг її доходів сягнув 100 млрд дол, з яких 85 млрд дол продукувало інтернет-порно, а решта припадала на журнали, диски та відеокасети.

За останні 22 роки доходи цього ринку подвоїлися, а на початку пандемії COVID-19 зросли на 25-40%. Понад 30% світового інтернет-трафіку пов’язані з порно. Водночас лише близько 4% сторінок в інтернеті є порносайтами.

Більшість компаній сектору приватні, тож оцінити їх капіталізацію неможливо. Такі фірми офіційно працевлаштовують тисячі людей на посадах, не пов’язаних з виробництвом контенту. Так, на компанію MindGeek, власника Pornhub, Redtube, Youporn та Brazzers, працюють 1 400 осіб у шістьох офісах по всьому світу.

Як легалізація порнографії може вплинути на економіку?

Перш за все, декриміналізація порнографії дозволить економити бюджетні кошти, адже на доведення провини людей за 301 статтею Кримінального кодексу правоохоронці витрачають чимало часу та зусиль.

У розгляді справ беруть участь слідчі, прокурори, судді, оплачуються послуги державної експертизи. Інколи правоохоронці витрачають кошти на “оперативні закупівлі” порнографічного контенту. Це відбувається навіть під час війни, коли держава, очевидно, має набагато більш пріоритетні цілі для видатків.

“Вартість та ефективність такого регулювання викликає питання. Зловити людину за таку діяльність важко, тож правоохоронцям доводиться або докладати значних зусиль, або вони ловлять незначну кількість учасників, обраних випадковим чином. Крім цього, це створює можливості для корупції”, – вважає старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов.

Експерти BRDO підрахували, що лише у 2021 році слідчі могли витратити на 1 493 відкриті за поширення порно справи щонайменше 85,5 тис робочих годин.

За найбільш консервативними оцінками, видатки бюджету на розслідування справ за 301 статтею Кримінального кодексу могли становити 11,5 млн грн. Реальні ж витрати часу та видатки бюджету могли бути у пʼять разів більшими, адже інколи розслідування справ затягується на місяці.

Декриміналізація порнографії також може підвищити зайнятість. “У сфері порно низький поріг входу. Достатньо мати вебкамеру та доступ до інтернету. Якщо людина різко втрачає дохід чи житло, то в перші місяці це дозволить щось заробити – подобається це комусь чи ні”, – пояснює Самоходський.

Також сфера виробництва порноконтенту може сприяти залученню інвестицій в економіку. Зрештою, для виробництва порнографії не потрібно будувати заводи, у які будь-якої миті може прилетіти ракета.

Оскільки за кордоном споживання порнографії набагато більше, ніж в Україні (лише на США припадають 13-14% доходів світової порноіндустрії), то легалізація такого контенту може стати одним з джерел надходжень валюти.

Крім того, ця галузь інноваційна. “Порноіндустрія є одним з рушіїв розвитку технологій. Наприклад, одним з мотивів приватного розвитку інтернету було порно. У якийсь момент на нього припадало понад половину трафіку. VR-технологія теж розвивалася через порноіндустрію”, – зазначає Самоходський.

Декриміналізація може дати поштовх розвитку українських сервісів у порногалузі. Зрештою, одним із співвласників Onlyfans є українець Леонід Радвінський.

Скільки податків може приносити порно?

Платформи на кшталт Onlyfans сплачують податки в бюджет України. Однак цей податок – це ПДВ, який платять споживачі контенту. Натомість дохід творців, які цей контент продають, не оподатковується. Якщо доходи українських творців контенту на Onlyfans становлять 15,8 млрд на рік, то в разі їх повної легалізації бюджет міг би отримати 3 млрд грн у вигляді ПДФО та військового збору.

Ніяких податків не сплачують і вебкам-студії, які натомість збагачують окремих правоохоронців та чиновників хабарями. У разі декриміналізації представники цієї галузі готові реєструватися офіційно та спрямовувати ці кошти до бюджету.Якщо в Україні працюють 25 тис вебкам-моделей і кожна з них щомісяця заробляє по 1 тис дол, то надходження лише від ПДФО та військового збору з цих доходів могли б становити близько 2 млрд грн на рік.